Трипільська культура — один з найбільш яскравих феноменів в енеоліті Південно-Східної Європи V — ІV тис. до н.е. Пам'ятки, що її презентують, розташовані на великій території від румунської Мунтенії і Трансільванії до Дніпра з заходу на схід і від Північного Причорномор'я до Карпат з півдня на північ.
Яскрава, витончена кераміка, розписана багатобарвними фарбами, глиняні скульптури, що зображують людей, тварин, птахів, моделі будинків, човнів, саней і багато інших виробів складають унікальний внесок у світову скарбницю старожитностей.
Перші пам'ятки трипільської культури були відкриті в західних областях України в середині ХІХ ст., але лише після розкопок В. ХвойкоюТальянки. Трипільський "сервіз" наприкінці ХІХ ст.. низки поселень у Середньому Подніпров'ї було визначено їх наукове значення, і вони були введені в науковий обіг. За назвою поселення, дослідженого В. Хвойкою на околиці с. Трипілля біля Києва, і була названа культура. Йому ж належить перша її періодизація. Надалі, після досліджень Е. Штерна, Н. Беляшівського, А. Спіцина, С. Гамченка, М. Болтенка й інших, був більш точно визначений ареал поширення пам'яток трипільської культури, встановлене співвідношення її з енеолітичними культурами Балкано-Дунайского регіону. У 30-40 рр. ХХ ст., завдяки активним роботам відомої дослідниці Тетяни Пассек, переходу до нових методів польових досліджень — широкими площами, була значно поповнена джерелознавча база, дороблена періодизація, яка складалася з трьох періодів у розвиткові культури: раннього, середнього (класичного) і пізнього. Ця періодизація зберегла своє значення дотепер, хоча з нагромадженням матеріалу вона доповнюється й уточнюється. Останні десятиліття в Україні плідно працювала і працює ціла плеяда дослідників — С. Бібіков, В. Даниленко, Т. Мовша, О. Цвек, В. Круц, В. Збенович та інші.
На сьогодні нам відомо за даними розвідок і розкопок більш ніж тисячу поселень трипільської культури. Частина їх вивчена на досить великій площі, а деякі (наприклад Бернашівка, Коломийщина І, Чапаївка) розкопані цілком. Отримані дані дозволили визначити характер забудови поселень, відтворити вигляд давніх жител та їх інтер'єру й, нарешті, реконструювати історію цього давньоземлеробського населення.
Можна вважати, що трипільська культура виникає завдяки змішанню населення неолітичних землеробських культур Балкано-Карпатського регіону (Криш, культура лінійно-стрічкової кераміки, Боян, Хаманджія, Петрешть) наприкінці V тис. до н.е.
Початок і більша частина часу існування трипільської культури збігається у кліматичному відношенні з м'яким, теплим і вологим атлантичним періодом, що сприяв активному розвиткові землеробського господарства. Палеоботанічні дослідження переконливо показали, що вже на ранньому етапі Трипілля землеробство становило стійке, давно сформоване явище й мало надійний фонд насіння.
У трипільський час вирощувалися різні сорти пшениці, ячменя, а також просо й бобові. У складі череди домашніх тварин відзначаються коливання, які відбивають порайонну господарську специфіку, але в цілому на велику рогату худобу приходиться половина всіх домашніх тварин, велика кількість свиней, кіз та овець — останні набувають найбільшого значення у південних регіонах під час фіналу існування культури. Крім того, трипільське населення активно займалося полюванням, рибальством і збиранням. У лісах і гаях, що оточували трипільські селища, збирали кизил, дику грушу, яблука й вишню. У річках і річкових протоках ловили рибу, причому окремі особини сома, що попадали на стіл трипільців, сягали довжини до 2 метрів.
Землеробський характер господарства при екстенсивному його веденні та ріст населення змушували трипільців періодично переселятися й освоювати землі за межами корінної території, що й обумовило поступове розширення культури в напрямку із заходу на схід.
Ранньотрипільські племена (початок — третя чверть V тис. до н.е.)
Протягом раннього етапу (А) трипільське населення освоїло Пруто-Дністровське і Дністро-Бузьке межиріччя. На цій ве...
